GIGN. Французький спецназ

70-ті роки минулого століття важко назвати спокійними для європейських країн - арабські терористи, ліві угруповання та  національно-визвольні рухи регулярно нагадували про себе різними терактами. Тривалий час країни Європи були неспроможні дати відсіч терористам, однак події Мюнхена -72-го- захоплення та провальна спроба звільнити ізраїльських спортсменів - кардинально змінили ситуацію. Протягом декількох років, практично в кожній європейський країні з’являються свої антитерористичні підрозділи. Французький ГІГН був створений одним з перших.

Рішення про створення французького антитерористичного підрозділу, було прийнято у 1971-му році, після інциденту із захопленням та знищенням заручників в тюрьмі суворого режиму Клерво. У 72-му, тероризм почав перетворюватись на міжнародну проблему, однак завдяки бюрократизму чиновників, від прийняття рішення до створення підрозділу пройшло 2 роки - про Групу втручання в структурі корпуса національної жандармерії, скорочено ГІГН, стало відомо тільки 3 вересня 1973 року.  В листопаді група отримує назву Регіональна Бойова Група втручання і за кілька місяців інтенсивних тренувань заступає на бойове чергування. Через два тижні група затримує озброєного божевільного. В квітні 74-го , новим наказом групу несподівано розподіляють на дві – північну з дислокацією біля Парижу та південну, яку перебазують до Мон-де-Марсану. Обидві налічують 15 бійців. Основним завданням стає допомога поліції при затриманні особливо небезпечних злочинців.

Так тривало декілька років. Деякі чиновники  вже відкрито почали розмови про ліквідацію загону, однак  3-го лютого 76-го,  бійці групи доказали, що вони недарма їдять свій хліб..

Операція в Джибуті стала першим крупним успіхом ГІГН, а терористи переконались, що вільно діяти вони надалі вже не зможуть. Вранці 3-го лютого 76-го року, шкільний автобус відвозив до школи дітей французьких громадян, які мешкали в цій африканській колонії Франції. В салоні знаходилось 30 дітей у віці від 6 до 12 років. На одній із зупинок, в автобус увірвались четверо темношкірих чоловіків. Викинувши водія, терористи направили автобус у бік Сомалі. До кордону було не більше 25 км…

Автобус зупинився в пустелі, між французьким та сомалійським прикордонними постами. Терористи назвались членами Фронту звільнення сомалійського берега і висунули ряд вимог. Основною  було звільнення з французьких в'язниць керівників Фронту. В разі відмови пообіцяли вбити всіх дітей. Командування гарнізону лише блокувало автобус підрозділами 2-го парашутного полку і 13-ї піхотної полубригади Іноземного легіону та запевнило терористів, що нападати на них ніхто не буде, а наступного дня  привезуть заарештованих «братів по революційній боротьбі».

Всі розуміли, що штурм означав загибель дітей, тому перемови велись виключно заради виграшу часу.

Ввечері в Джібуті  прибула бойова група  ГІГН з 9-х осіб, які мали перекреслити плани терористів-революціонерів. Командував групою керівник ГІГН, капітан Крістіан Пруто. Прибувши на місце Пруто, оцінив обстановку – автобус зупинився на рівному місці, поблизу жодного дерева, жодного кущика, жодної ями. Поруч сомалійці, які симпатизують терористам та, скоріш за все, відкриють вогонь по французам під час операції. Плюс жахлива спека – за день сонце так розжарить автобус, що у терористів можуть не витримати нерви і вони почнуть вбивати заручників. Штурм виключався – щоб пробігти відстань до автобуса, бійцям  необхідно секунд 30, а за цей час бандити можуть перестріляти всіх дітей і всіх бійців штурмової групи.

Пруто прийняв єдине вірне рішення - застовувати  снайперів. Кожному визначили сектор спостереження, терористів пронумеровали. Бійці  щохвилини доповідали по радіо своєму командирові, хто з бандитів в даний момент знаходиться в тих секторах, за якими вони стежать. Щоб руки снайперів залишалися вільними,  мікрофони радіостанцій прикріпили прямо на горло.

Треба було дочекатися такого моменту, щоб всі терористи одночасно опинилися в зоні ураження. Тільки в цьому випадку можна відкривати вогонь. Інакше ті, що залишились в живих, встигнуть розстріляти дітей. Час минав, напруга зростала, а розв'язка не наближалась. Головною перешкодою виявились діти – вони то визирали у вікна,  то тинялись по салону, закриваючи собою викрадачів. Терористи теж постійно переміщувались, два з них взагалі майже весь час перебували за машиною, періодично навідуючись на сомалійський пост.

Згода терористів накормити дітлахів надала шанс змінити ситуацію. Після обіду, який був щедро приправлений снодійним та транквілізаторами, діти заснули, їх силуети зникли з вікон. Нарешті, після 10 годин очікування пролунала команда «Вогонь!» Всі постріли злились в один. Четверо терористів загинули миттєво, п'ятий-на частку секунди пізніше. Шостий несподівано зник з поля зору.

Бійці кинулись до автобуса. І тут трапилось те, що передбачав капітан Пруто: сомалійські солдати почали стрілянину по бійцям ГІГН, яким довелось впасти на землю. Легіонери та парашутисти обрушили шквал вогню на сусідів, перетворивши будівлю застави на решето. Пруто з двома бійцями знову кинулись до автобуса, але цієї миті вистачило, щоб шостий терорист встиг вскочити в автобус і застрелити маленьку дівчинку. Проте, всі сомалійці заплатили життям за свої дії, а шостого терориста бійці зуміли застрелити на бігу.

Операція в Джібуті вважається класичною. Вона найкращим чином показала, що можуть зробити підготовлені фахівці у випадку, який іншим здається безвихідним. І якби не стрілянина з боку сомалійців, через яку було втрачено декілька дорогоцінних секунд, можливо, операція закінчилась би взагалі без жертв серед заручників. Після цієї операції, обидві групи були знову об'єднані, очолив новий підрозділ Крістіан Пруто. З моменту об'єднання чисельність особового складу групи мінялася кілька разів. У 79-ому ГІГН налічувала вже 40 чоловік, а ще через 10 років її чисельність зросла до 80 бійців та фахівців обслуговування.

Основна тактична одиниця ГІГН - загін з 12 чоловік - 2 ланки по 5 бійців, фахівець-кінолог та командир. Один загін цілодобово перебуває у повній бойовій готовності і може за 30 хвилин після отримання наказу, вирушити в будь-яку точку не тільки Франції, а й всього світу. Підрозділ вирізняється організацією управління та взаємодії підрозділів і бійців – командир групи,  в ході операції, уникає оперативних директив і надає повну свободу дій  командирам загонів. Кожен солдат чітко знає свої обов'язки, молодих рекрутів використовують з урахуванням їхнього досвіду. Серед особливостей роботи бійців ГІГН - під час операцій використання жестів для зв'язку та повна відмова від вербального спілкування. Особлива увага приділяється розбору операції та обміну враженнями. Під час цього кожен аналізує свої думки і реакцію, коментує або навіть критикує поведінку свого товариша. Незважаючи на те, що критика не завжди приємна, це допомагає надалі діяти більш успішно.

Людське життя – найвища цінність. Бійці ГІГН намагаються не застосовувати зброю до останнього моменту, уникаючи непотрібного кровопролиття. Саме за цю позицію, їх поважають супротивники, вважаючи за краще не доводити конфлікт до збройного зіткнення. Рекрут, що побажав служити в ГІГН, повинен відслужити не менше 5 років в інших частинах Національної жандармерії і бути молодшим 32 років. Перевага віддається вихідцям з ескадрону парашутистів та  підрозділів з припинення бунтів у в'язницях.

Офіцери, що відповідають за підбір персоналу, придивляються до кандидата під час його служби в інших частинах, збирають досьє, вивчають особисту справу. Лише після докладного вивчення та бесіди з командирами кандидату пропонують пройти відбір до Групи. Заохочується і запрошення бійцями своїх товаришів на службу. Але все починається тільки після отримання дозволу командира корпусу жандармів. Після успішної здачі щорічної весняної перевірки кандидат допускається до відбіркового раунду.

Як і у всіх антитерористичних підрозділах, відразу ж після прибуття, кандидати проходять різні психологічні тести та співбесіди з психологами. Боєць спецгрупи повинен бути холоднокровним, вольовим, здатним до ризику, емоційно врівноваженим і в той же час бути ентузіастом обраної професії. Потім наступає відбірковий тиждень, в ході якого перевіряються фізичні дані рекрута. Під час тестів, необхідно відбити напад собаки, спеціально натренованого для сутички з людьми. Закінчується тиждень перевіркою стійкості та агресивності на боксерському ринзі. Такі бої допомагають відібрати тих кандидатів, хто має більш високу мотивацію для зарахування в групу. Третій, найскладніший етап відбору - етап вогневої підготовки. Він відсіює, як правило, близько 40 відсотків кандидатів. На вогневому етапі, претендентові необхідно набрати 80 очок при стрільбі з пістолета на відстані 25 метрів і 75 при стрільбі з гвинтівки на відстані 200 метрів. Під час випробувань кандидатам влаштовують різні несподіванки, щоб відсіяти тих, кому не так вже й хочеться там служити.

Кандидати, що пройшли всі три етапи  стають курсантами навчального центру,  але їм ще належить довести, що вони зможуть служити в групі. Протягом трьох місяців інструктори з'ясують, хто з них потрапить на основний курс навчання, а хто спробує щастя іншим разом або в іншому місці. Три місяці курсанти поглиблено вивчають піхотну тактику, рукопашний бій, висадку з вертольотів, альпінізм, підводне плавання та удосконалюють свої стрілецькі навички, розстрілюючи тисячі набоїв, виконуючи вправи як індивідуально, так і в групах. На цьому етапі вилітає ще близько 20 відсотків. Для тих, хто залишився, розпочинається найскладніший і найважливіший курс, який триває від 6 до 9 місяців і перетворює кандидата в бійця ГІГН. Курсанти вивчають тактику бою в місті і в закритих приміщеннях, способи проникнення на різні об'єкти, звільнення заручників. Все це відбувається на тлі великих фізичних навантажень.

Серед всіх навичок бійця ГІГН, найважливішою вважається вміння швидко і влучно стріляти з будь-якого положення, в будь-яких умовах, з будь-якої зброї: пістолета, гвинтівки, пістолета-кулемета, дробовика та навіть з арбалета! Щорічно бійці ГІГН відстрілюють близька 9-ти тисяч набоїв з короткоствольної зброї та трьох тисяч - з довгоствольної. В результаті такої підготовки в ГІГН немає підрозділу снайперів, снайперами є всі бійці.

Вогнева підготовка проводиться в динаміці і складних умовах. Окрім загальної, у кожного бійця існує і більш вузька спеціалізація: бойовий плавець, парашутист, кінолог, сапер. Всі курсанти, в обов'язковому порядку, проходять курс лижної і гірської підготовки.

Важливе місце займає "міський альпінізм". Всі бійці вміють лазити по стінах, переправлятися з даху одного будинку на інший, проникати всередину через вікна, балкони, горища та вентиляційні люки. Не кажучи вже про швидкісний спуск по канату, стрибки на дах або воду з вертольота й інші подібні трюки. Найбільш підготовлені курсанти ще під час відбору можуть включатися до складу групи забезпечення при виконанні реальних операцій, а регулярні тренування і навчання з удосконалення знань і підготовки тривають протягом всієї служби.

Всього ж, на думку фахівців, потрібно не менше трьох років, щоб вважати підготовку бійця завершеною. У середньому, зі ста кандидатів щороку відбирають не більше 10. Курс навчання ГІГН вважається одним з найважчих серед підрозділів антитерору. Кандидати, які успішно пройшли всі етапи навчання, приймаються до групи,- в присутності всього особового складу їм вручають кокарду - символ ГІГН.

Матеріально-технічному оснащенню і озброєнню французької групи втручання може позаздрити будь-який спецназ іншої країни. Спеціальні комбінезони, зшиті точно по фігурі бійця і тому вони не ускладнюють рух. Спеціальне взуття, яке  дозволяє пересуватися безшумно, теж робиться за індивідуальними мірками. Для виконання поставлених завдань, бійці групи можуть використовувати саме різноманітне озброєння - пістолети Глок і Беретта, пістолети-кулемети МП-5 різних модифікацій, дробовики, штурмові і снайперські гвинтівки. А при необхідності застосування важкої зброї, може бути використаний і сорокамілліметровий гранатомет "Хекклер н Кох". В арсеналі групи є й технічні доповнення - прилади нічного бачення, тепловізори, лазерні цільовказувачі, глушники, спеціальні штурмові гранати та засоби проникнення. Для зв'язку, у кожного бійця є портативна радіостанція, а для визначення місця розташування - в розпорядженні групи GPS-навігатор.

Автопарк групи складають мотоцикли, машини радіоелектронного перехоплення, броньовики, машини для штурмових операцій, вантажівки, швидкісні машини та автобуси. У розпорядженні є й декілька вертольотів.

Для проведення операцій у різних географічно-кліматичних умовах, група має у своєму розпорядженні уніформу та спорядження різних типів. Важливий напрямок у діяльності ГІГН – це специфічні способи проникнення у в'язниці під час бунтів ув'язнених та надання допомоги службам безпеки різних країн у створенні аналогічних формувань. Серед них Марокко, Туніс та інші колишні французькі колонії, а також Саудівська Аравія, Іспанія, Польща та ряд інших держав.

ГІГН нерідко залучається для надання допомоги в проведенні кримінальних розслідувань. Національна жандармерія - частина юридичної системи Франції, тому супержандарми надають підтримку іншим підрозділам у проведенні розслідувань. За свою 30-річну історію підрозділ виконав понад 700 операцій проти терористів та злочинців. За цей час Група втручання національної жандармерії втратила 8 співробітників. Французький ГІГН, як особливе формування, виконував і виконує завдання особливого ризику, які виходять за межі звичайних завдань жандармерії та пов'язані зі звільненням заручників або фізичним знешкодженням озброєних людей.